Про дзеркало і природу верхнього та нижнього світів....

Чим є дзеркало?

Чим є відображення в дзеркалі?

Чи є світ нижній дзеркалом світу верхнього, чи все ж він його дзеркальне відображення?

І якщо наш світ дзеркальне відображення верхнього (?) світу, то що є дзеркалом?

А якщо він дзеркало, то що бачить в ньому верхній світ?

І що робити з тим, що дзеркала часто підлаштовуються під нас і ми бачимо в ньому те чи того, що або ж кого ми хочемо побачити, а не їхній правдивий образ?

А що як наш світ є верхнім? 

Наша сила - в нас самих!

''Пам'ятаймо, що вирішальною для України є тільки власна сила українського народу. 

Цю силу створимо лише тоді, коли попри нашу жертовність, нашу національну солідарність і карність, усунемо зі своїх рядів всі труднощі непорозуміння та роздори і збережемо єдність духа та чину серед нас".

                                                              

Полковник УНР Андрій Мельник, Голова ПУН і ОУН

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ

.....Непомітна скромна людина, яка нічого не бажає для себе, яка себе цілком віддає на службу нації — такий є ОУНівець. 

За ним ганяють агенти НКВД і Гестапо, його переслідують злидні, не раз холод і голод, а він не зважає на це і мужньо творить підвалини світової величі України.

Глибоко поетичними рядками змалювала нелегальна «Сурма» ще 1927 р. генезу і природу цього революційно-національного героїзму:

«З підпілля темного йде у світ широкий український боєвик-революціонер зі сурмою в руках і мечем при боці. З-під землі виходить він на світло денне і ставить свої кроки повільні може, але певні. 

Під землею він виріс, але вродився на білому світі. В надлюдських муках зродила його мати, кров невинно помордованих ворожою рукою. Кат був його повитухою, скрипіт шибениць колисковою піснею, а казками — зойки катованих. 

Годувався терпінням народу, а вмивали його сльози сиріт. Дві пістунки мав він: Любов і Ненависть, а одного учителя: Правду.

Церквою для нього були могили на полях, а дзвонами ворожі стріли до засуджених на смерть. Лиця його усміх не красить, але й сум йому чужий. Що зветься гріхом — не знає, про боязнь не чув. Милосердя не просить і не дає. 

Одну віру має — віру в народ свій, з котрого вийшов, до котрого йде і серед котрого жити буде. Він ДУХ — думка воплочена в силу. Думка мільйонів, що за правду лягли, ідея мільйонів, що до правди йдуть.

І ціль у нього одна: воля власній державі. Суверенна, Соборна Українська Держава, то його найближча Мета, а шляхом до неї боротьба.

Апостолом боротьби він був, є й буде. Святу боротьбу за правду й волю проповідувати він хоче, боротьбу, що не знає стриму, не лякається жертв, що святістю і величчю цілі освячує себе. 

Він апостол, але хреста в руці не має — лише меч, а слова й тони його сурми будуть тільки відгуками діл, і вони знатимуть його дорогу.

Він апостол чину.

І йде він між Український Нарід: будити тих, що не пробудилися ще з рабського сну; додавати сил тим, що стоять в борні: двигати тих, що виснажені впали на шляху.

І сам рости і міцніти буде на своїй мандрівці, бо він творець сили і сили твір.»

....

Таким є український націоналіст....

Юрій Бойко, "Шлях Нації"

Про цінності і принципи та спільноти....

Потрібно розібратися з  базовими ціностями (наприклад, безпека особиста/суспільна) і вже від них вибудовувати систему похідних цінностей  (та ж армія). І не забувати про принципи . 

Швидко розвалюються спільноти , які об'єднуються лише навколо принципів. 

Трохи довше живуть ті,   які об'єднані цінностями .

Найвитриваліші ті , які мають спільні і цінності і принципи. 

А перемагають ті з них , хто ще має спільну діяльність заради досягнення спільної мети .

Пам'яті Ярослава Бабича....

25 липня 2015 року - 25 липня 2017 року....

Між цими датами два роки.... без Балканця...

Два роки як підло вбили мого Друга, справжнього Громадянина, українського націоналіста, адвоката, люблячого батька і чоловіка для своїх трьох дітей і дружини....

Два роки тому я не зміг вголос нічого сказати - спазм здушив горло і лише подумки я прощався з ним....

Сьогодні я сказав собі, що мушу зібратися і промовити ті слова, що хотів сказати два роки тому....

Я їх сказав.... Про Українську Реконкісту, про справжнє Українське Відвоювання, шляхом якого йшов Ярослав... про готовність поставити все на кін без пафосу, а як очевидну справу.... про служіння тих, хто прийшов у цей світ виконати своє призначення і покинув його не по своїй волі, але майже виконав його....

Майже.... Ми ніколи не знатимемо що ще зробив би Ярослав, та все що він зробив було вчинком,- Чином гідної Людини...

Воїн, але не солдат.... Захисник....

Ти вже два роки у Вирію, мій Друже.... Ми всі там зустрінемося, казав ти....
..........................
А ми йдемо шляхом Української Реконкісти, чи вже хай буде по Твоєму - Українського Відвоювання!

Про політичну боротьбу і чим вона відрізняється від політичної діяльності....

Щоб займатися політичною діяльністю потрібне лише бажання.

Щоб вести політичну боротьбу і перемагати в ній потрібні бажання, "яйця" і гроші....

І.Х.

Про знання і мудреців....

Справжній мудрець не той, який все знає, 
а той, хто вміє пояснити іншим те, що він знає…

І.Х.

Про право....

Права без процедур і інструментів, які їх забезпечують, - нікчемні.

І.Х.

Про історію, цивілізації і майбутнє....

Нації, які живуть в історії - є історичним об'єктами і, зрештою, вони в ній і залишаться....

Нації, які є суб'єктами історичного процесу, отримують шанс залишитися в майбутній історії щонайменше її об'єктами....

Нації, які творять власні цивілізації, визначають напрямки  розвитку історичного процесу. Вони й є втіленням Творця на цій землі.

Найкращий спосіб роботи з майбутнім - творити його!

Найкращий спосіб передбачити майбутнє світу - створити власну українську цивілізацію!

Миті щастя. Мій перший постріл зі справжньої зброї....

Мій перший постріл зі справжньої зброї.... Незабутні враження!

Стільки років минуло, а я досі пам'ятаю ту важкість рушниці в руках (стріляв з коліна, бо ще малий був), запах збройного мастила, тепло прикладу, страх промазати, "гарматний" постріл, біль в плечі (як виявилося потім це була суміш картечі з вовчим дробом і посиленим зарядом).... і радість від того, що пенька немає разом з великою консервною банкою! Вцілив! А потім - відчуття гордості від влучного пострілу (в "десятку", як сказав брат) і захват від результатів пострілу - спереду банки суцільна діра, а на іншій стороні купа дірок! 

Вже немає на цьому світі мого двоюрідного брата, який робив з мене стрільця, вже немає цієї рушниці - порубала братова мама сокирою... і тітки (моєї хрещеної мами до того ж) немає, пішла у кращий світ поховавши перед тим чоловіка і трьох синів.... Людське життя коротке...

Та попри все, я досі пам'ятаю той сонячний день, коли я став стрільцем (так сказав брат!)....

Про щастя....

Люди хочуть бути щасливими...

Концентрація на головному....

В суспільному дискурсі йде постійна полеміка про важливість/помилковість/перемогу/провал/успіх/.... реформ/ініціатив/уряду/країни/суспільства/....

За навалою цієї цікавої (можливо - комусь) і корисної (можливо - для когось) інформації втрачається те головне, заради чого варто жити й боротися в Україні.

Ми забуваємо, що Україна, в першу чергу і головним чином, для українців все ж має стати найкращим місцем у світі для творчої самореалізації, гармонійного розвитку і щасливого життя.

Ми забуваємо про те, що усі наші проекти і проектики, чи то приватні, чи то групові, не мають сенсу, якщо вони не є складовими якогось більшого проекту..... чи Проекту.... чи Цивілізаційного Проекту.....

Найкраще людина проявляє свої здібності, коли вона прагне досягнути мети, шлях до якої є довшим за її життя, але яка складається з доволі зрозумілих проміжних цілей, які є досяжними, та конкретних завдань, які є виконуваними....

Особливою властивістю людського розуму/людської психіки/
здатності людського організму є  спроможність повністю концентруватися лише на одній справі в конкретний період часу. Виглядає, що це притаманне і групам людей: командам, активній частині суспільства, нації чи, навіть, людству....

Ми, українці, досягали успіху, коли концентрувалися на якомусь конкретному надзвичайно важливому завданні (вигнати Януковича, наприклад) і програвали, коли наші зусилля розподілялися по тисячах дуже важливих і дуже правильних ініціативах...

Є такий термін як стратегічно важлива дія (СВД). Це дія, без якої усі подальші або ж неможливі, або ж не мають сенсу.

Вважаю, що на цьому історичному етапі розвитку Української Нації такою СВД є побудова 5-ої Української Республіки.

Для досягнення цієї цілі потрібно виконати ряд завдань, зокрема:

• сформулювати бачення 5-ої Республіки;
• створити новий політичний суб'єкт (НПС), який втілить це бачення;
• взяти владу в країні;
• збудувати 5-у Республіку.

Кожне з цих завдань має свої підзавдання, серед яких, наприклад:

• створити республіканську ідеологію;
• забезпечити життєздатність НПС;
• ліквідувати олігархію в Україні як явище;
• мінімізувати корупційний вплив на управлінські інституції до найнижчого у світі;
• .... багато хороших справ....

Кожне з цих завдань/підзавдань має дуже чіткі і досяжні критерії/результати/дії, як наприклад:

• створити систему залучення внутрішніх інвестицій в економіку країни, яка дасть можливість залучити 50 мільярдів доларів США від громадян України для розвитку виробництва продукції з високою доданою вартістю через спеціалізований інвестиційний фонд; 
• ліквідувати неприродні монополії в енергетиці;
• .....
•  .....

Незалежно від рівня деталізації, завжди буде СВД, без якої всі решта дій не мають сенсу, або ж неможливі.

За станом на 26 квітня 2017 року СВД (на стратегічному рівні) виглядає так: бачення 5-ої Республіки/НПС/влада. І це все в 2017-2018 роках.....

Про політику і владу...

Для одних політика - це спосіб увійти у владу,  і таких нині там більшість. 

Для інших політика - це спосіб взяти владу. І таких - небагато.

Для ще когось  політика - це спосіб змінити світ на краще.  І таких - одиниці.

Про кризу і зміну світових еліт, принципів і цінностей. ....

Про те, про що ми говорили ще в 90-і, нарешті заговорив світ....

Криза світоглядна - це завжди і в першу чергу, криза еліт.

Коли вироджується аристократія Духу, коли елітою визнають тих, хто свої примітивні прагнення і збочення називає новими цінностями і принципами, світ починає руйнуватися.

Сьогоднішня українська еліта, потворна у своєму ненаситному прагненні до збагачення за будь-яку ціну і будь-яким чином, є відображенням у кривому дзеркалі значної частини т.з. "західних" еліт. Зрештою як і російська. ...

Істерика навколо Трампа - це прояв страху цієї неоліберальної еліти втратити владу. Її (еліти) інтуїтивне відчуття загрози і намагання захищати те, в що самі не вірять, знаходить підтримку в маргіналів Духу, в тих, хто свої комплекси і свою ущербність зробили ознакою вищості над іншими....

Та це є виявом їхньої неспроможності зупинити процес відновлення справжньої/органічної ієрархії цінностей і принципів.

[Читати далі тут:  Зміна світових еліт та цінностей ]

Про СВД (стратегічно важливу дію) поточного моменту....

Стратегічно важливою дією поточного моменту (без якої усі інші/подальші дії не мають сенсу, або ж неможливі) є створення нового політичного суб'єкта, який розпочне політичну боротьбу і здобуде владу. задля здійснення таких наступних стратегічно важливих дій як:

• деолігархізація, 
• Українська Реконкіста в світоглядному, інформаційному та інших просторах, 
• закладення основ 5-ої Республіки, 
• заснування Української Цивілізації, 
• побудова Нового Світового Ладу.

2005-2025 і далі....

2005-2007 - прелюдія до кризи
2007-2008 - 1-а дисфункція реальності
2009-2010 - початок кризи
2011-2012 - 2-а дисфункція реальності
2013-2014 - загострення кризи
2015-2016 - 3-я дисфункція реальності
2017-2018 - прохід через точку біфуркації
2019-2020 - розв'язка
2021-2025 - вихід з зони турбулентності, оновлення
2026-2050 - лідерство

О рідна земле!.....

О рідна земле! Ти, як мати, - єдина і неповторна! Ти не обов`язково найкраща, найгарніша. У світі є, можливо, інші краї, сповнені чарівної краси, краї, де ласкавий шум морського прибою поєднується з ніжним співом барвистих птахів, а пахощі лавру чи магнолії – зі свіжістю грозових південних вітрів. 

Та що з того? 

Хай ти скромніше вбрана, хай твоя краса не така показна і не кожному впадає в вічі, але від того ти не менш рідна і люба синівському серцю, рідна земле! Ти ввійшла в нього разом з молоком матері і шумом старої верби у воротях, з квилінням чайки біля степового озерця і золотим дзвоном пшеничної ниви за селом, із звуками рідної мови та пісень вечорових дівочих. Усім цим і багато чим іншим, часто не помітним для ока, ти вросла в серце, мов дуб у землю, і нема на світі такої сили, яка вирвала б із нього вітчизну і вклала б натомість іншу. 

В годину радощів і в годину горя всі чуття і помисли наші ми віддаємо тобі, рідна земле, вітчизно дорога! Чи ти веселишся, сповнена щастям, чи спливаєш кров`ю і на пожарищах здіймаєш до неба в прокльонах і благаннях руки, ми завжди з тобою, де б ми не були. І поки б`ється в грудях серце, ми не перестанемо любити тебе, рідна земле!

Володимир Малик, «Таємний посол»

Що попросити у Бога?

«Боги тільки сміються, коли люди просять у них багатства»

Японська приказка

 

Розкрилась навмання книжка «Герой з тисячею облич»…

Погляд падає на винесену в епіграф японську приказку…

Несподівана для себе і «незрозуміла» реакція  - сміх.. Кілька раз прочитую текст, щоб зрозуміти, що ж його викликало…

Ось і відповідь:

«Благо, яким наділяється той, хто звертається до Бога, є завжди сумірним його зросту й природі його панівного бажання: те благо є просто символом життєвої енергії, приміряної до вимог конкретного специфічного випадку. Іронія тут, звісно, полягає в тому факті, що на загал герой, коли вже сподобився ласки Бога й міг би попросити блага абсолютного просвітлення, просить натомість довших років життя, зброї, щоб знищити сусіду, чи здоров’я для дитини.»…

Пригадую моменти власного життя, коли я щиро молився, коли звернення до Бога були як одкровення душі… Їх небагато, але кожен з них був для мене – Молитва! Народження, втрата, смерть, перемога… які різні події…

Де і як навчитися, щоб кожна наша молитва ставала Молитвою? Якими словами описати цей стан, коли ти стаєш тим, ким ти є насправді і усе твоє єство пронизує єдине бажання/прагнення/прохання? Сила такого моменту надзвичайна і наші бажання збуваються.

Але чи це дійсно те, що би ми хотіли попросити, якби в нас була одна-єдина можливість? Чи дійсно ми просимо те, що нам насправді потрібно?

Чи може варто зупинитися на мить і запитати себе: про що я розповім Богу, коли Він попросить мене розповісти Йому про моє життя?

Дивно, та вже не одноразово, на семінарах циклу «Український цивілізаційний проект» в обговоренні доволі різних доповідей ми говоримо про Бога і про Людину і її призначення…

Пошук власного покликання і самореалізація в ньому… служіння, як сенс життя…

Учасники семінарів, Стівен Кові у своїх книгах і Іван Миколайчук в «Пропалій грамоті» говорять про одне й теж: «Людям служи!».

І ось знову ж те саме питання: що ж попросити у Бога?

Блага абсолютного просвітлення для розуміння свого призначення?

І.Х., 27/05/11

Про основне завдання поточного моменту....

Будь-які довгострокові проекти неможливі в країні, де не вирішене питання політичної влади, де в управлінні знаходяться люди, які мислять категоріями вчорашнього дня, живуть сьогоднішнім днем і зовсім не думають про майбутнє . 

Тільки системна зміна політичної/управлінської еліти створить передумови для будівництва української цивілізації замість існуючої території війни і розграбування.

Боріться за майбутнє!

Хочете, щоб не було реформ - створіть національну раду реформ;
хочете, щоб не було боротьби з корупцією - створіть антикорупційний форум;
хочете, щоб не було національної єдності - створіть раду національної єдності;

хочете, щоб не було громадянського суспільства - створіть координаційну раду з його розвитку.

А якщо хочете іншого, то боріться за своє майбутнє.!

Про "чорне" і "біле"....

Люди намагаються поділити світ на "чорне" і "біле", не усвідомлюючи, що ні чорного, ні білого просто не існує....

Залишки великої цивілізації....

Так звана "офіційна історія" людства є лише однією з її версій, про яку домовилися так звані "вчені"....

Загублена дохристиянська історія України і слов'янського світу манить своєю таємничістю і незбагненністю символізму дивом вцілілих пам'яток....


На Вінниччині зберігся єдиний у світі дохристиянський слов'янський храм Джерело: vlasno.info

Розблокувати Майбутнє...

 В ЗМІ пишуть, що Донбас заблокований...І це так. ...

Український Донбас заблокований як і решта України...

Нам заблокували наше майбутнє....

Те майбутнє,

- де Україна - країна, в якій для кожного зокрема і для Нації в цілому будуть створені найкращі умови для творчої реалізації нашого грандіозного потенціалу...

- де Україна - це Гардарика - країна тисячі міст...

- де Україна - це країна космічних польотів і соціальних інновацій...

- де мірилом успіху уряду є не ВВП, а щасливі усмішки дітей і їхніх матерів...

- де немає війни і на сторожі миру стоїть могутня українська армія...

- де кожен користується своїми громадянськими правами, виконуючи свої громадянські обов'язки...

- де українець - це Громадянин, відповідальний за свою країну і Господар своєї долі...

- де Україна - це країна, в якій б'ється серце майбутньої людської цивілізації...

Ось це майбутнє нам заблокували:

- російські війська;

- російські найманці;

- російська пропаганда;

- кримінальні злочинці;

- зрадники і колаборанти;

- корумповані чиновники;

- паразитарний олігархічний бізнес;

- продажні військовослужбовці;

- продажні політики, громадські активісти і журналісти....

Його заблокували усі ті, для кого війна стала джерелом надприбутків і влади...

Саме вони заблокували мир в Україні і прагнуть продовження війни.

Тому Україну потрібно розблокувати від них...

Для цього потрібно зовсім трішки:

- зрозуміти, що наша сила - в нас самих;

- зрозуміти, що лише коли один за всіх і всі за одного, ми непереможні;

- об'єднатися заради спільного майбутнього на цій землі, яка полита кров'ю синів і дочок України;

і зробити наступне:

- усунути від влади і покарати продажних політиків, а їхню обслугу з числа продажних громадських активістів і журналістів засунути на маргінес суспільного життя;

- покарати за законами військового часу продажних військових, бо вони - зрадники;

- знищити паразитарний олігархічний бізнес;

- покарати корумпованих чиновників;

- суворо покарати зрадників і колаборантів;

- знищити кримінальних злочинців;

- заблокувати будь-яку антиукраїнську пропаганду;

- знищити російських найманців;

- розгромити російська війська.....

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Тарас Шевченко

Чорна Варта - остання надія України.....

Чорна Варта

Опубліковано на сторінці в Фейсбуці 26 січня 2015 р. о 15:35

Кажуть, що через сни люди бачать минуле та майбутнє цього світу...

Колись давно се діялося в Україні...

Було це тоді, коли щойно постала Україна захлинулася кров'ю своїх дітей і її ворогів, задихнулася від диму пожарищ, які палахкотіли від Підляшшя, Перемишля аж до Білгорода, Курська і Вороніжа...

Було це тоді, коли мала постати Україна-Русь, як Руське князівство, в новій державі трьох рівноправних націй.... Тоді, коли ще чорнила не висохли на Гадяцьких трактатах, а зрада вже проникла в душі тих, хто спокусився на московське золото....

Було...

...Темна ніч опустилася на українську землю, та не принесла вона ні сну , ні спокою.... Ворог зовнішній і його внутрішні поплічники накинулися на ослаблену внутрішнім розбратом країну. Зло виповзало з усіх шпарин і бенкетувало на згарищах ще донедавна квітучих міст і сіл України...

...Місяць вигулькнув з-поза хмар і в його світлі проявилася дивна картина... На узлісся з чорного лісу виїхали кілька вершників. Навіть при сонячному світлі ніхто би не знайшов на них та їхніх конях чи зброї ніякого іншого кольору окрім чорного. Навіть їхні обличчя були закриті чорною китайкою, щоб дим та сморід не потрапляли в легені. Блистіли лише очі...

І якби знайшовся той, хто насмілився б цієїї миті заглянути в них, то він побачив би в цих очах смуток і жаль за втраченим шансом, мудрість і силу, затятість і віру в прийдешню перемогу...

...Погляд Сотника ковзнув по по підгір'ю і майнув у далечінь крізь простір і час...

....Далеко в долині горіли села і хутори... Нова ординська потолоч нишпорила в будинках в пошуках скарбів, гвалтувала жінок і дівчат, вбивала чоловіків і хлопчиків, не лишала серед живих навіть старих та немовлят... Зло бенкетувало, реготало і насміхалося над горем і сльозами, стражданнями і муками українців...

...Помах руки Сотника вивів з лісу Чорну Варту козаків, про яку вже кілька років по Україні і за її межами ходили легенди одна дивніша за іншу. Казали, що їх завжди було сто сорок чотири, що їхня поява завжди була доброю звісткою для тих, на чий захист вони ставали і смертельним вироком для тих, кого вони карали... Вороги називали їх слугами диявола чи шайтана, а Сотника - його втіленням, та ті, кого вони рятували, знали, що це воїни Світла і Добра, бо ж замість собак у них були вовки, а кожен знає, що найкраще бачать Нечисть і полюють на неї сіроманці...

.... Між кінських ніг промайнули тіні і поряд з Сотником виросла фігура Вожака Зграї сіроманців, які невідлучно були з Чорною Сотнею у кожному бою. Вовк повернув свою голову до вершника, кінь якого ткнувся своє головою в його загривок, вітаючись з давнім бойовим побратимом. І в цьому вовчому погляді було розуміння і співчуття до людини, домівку якої руйнує ворог...

...Погляд Сотникових очей (колір яких хтось бачив зеленим, хтось - сірим, а ще хтось - карим аж до чорноти) зустрівся з поглядом вовка і знову майнув у майбутнє, де цей час назвуть Руїною, де нові й нові орди завойовників плюндруватимуть Рідний Край, та нові герої ставатимуть на герць з ними та проливатимуть свою і ворожу кров за Честь і Гідність, за Право, Свободу і Справедливість, за Рівність і Братерство не лише в Україні, а й в усьому світі...

Без жодного слова Чорна Варта шикувалася у лаву готуючись до бою. Коні тихо ступали по землі кованими копитами, вовки вийшли поперед козацького бойового строю, козаки ще раз перевіряли пістолі, рушниці і шаблі... Нічний вітерець затріпотів прапорцями на козацьких піках і розгорнув темно-синє козацьке знамено на якому золотом було вишите Сонце...

Звичним рухом Сотник вихопив шаблю з піхов, по її затемненому лезу синіми полиском пробігла блискавка віщуючи страшну грозу для ворогів України, чия кров рясним дощем напоїть вже скоро українську землю . За ним ще сто сорок три шаблі розітнули повітря в грізному салюті і повернулися у піхви. Козаки взяли до рук піки і повіддя. Передчуття бою прокотилися по м'язах людей, вовків і коней.

Сотник ще раз оглянув своє військо і перевів погляд у долину вибираючи ціль для першого удару...

...Розпеченим мечем крізь сніг прокотилася Чорна Варта по Україні сіючи смерть і страх серед ворогів, даруючи надію і воскресіння мрій про краще майбутнє для рідної землі тим, хто відчайдушно боронив її від ворожих орд.

Майже ніхто не бачив їхніх облич, тільки вороги останнє, що бачили своєму житті, це праведний гнів, який палахкотів у їхніх очах...
Давно се діялося в Україні....

Кажуть різне про подальшу долю Чорної Варти...

Кажуть, що зібралися козаки одного сонячного дня на кургані серед степу на свою раду. Сотник зняв свою козацьку шапку і скинув з обличчя китайку підставляючи його степовому вітру і сонячними променям.

У своєму слові до Чорної Варти він згадав про минуле і розповів про майбутнє України. Ніхто не знає, що ще сказав своїм побратимам Сотник... Кажуть , що коли він закінчив говорити, козаки оглянулися довкола начебто прощаючись з цим світом.... За мить сонячне світло оповило людей, вовків і коней змінивши їхній колір з чорного на золотий. Сонячними вихором вони знялися з землі і майнули в небо....
..................
Кажуть, що настане день, коли Чорна Варта повернеться в Україну, щоб боронити край від останньої навали ворогів...

Кажуть, що це станеться тоді, коли їхні нащадки прокинуться від важкого сну рабства, щоб боронити Волю, Честь, Славу та Народ....

Кажуть, що того дня знову народиться Сонце, і темно-синє знамено з сонячною зіркою запалахкотить над українським воїнством, яке стане на бій за майбутнє світу....

Кажуть, що Вартові знову зберуться, щоб стати у стрій разом з тисячами героїв усіх часів, і повести їх в переможний похід проти новітньої Орди...

А після перемоги постане в Україні новий Лад, якого ще не було, де кожен житиме гідним життям, а Чорна Варта стане на його вічній сторожі..

Так кажуть і так буде...

Ким бути: вовком чи собакою?

Вовки не живуть в собачих будках....

Вовки не розмножуються в неволі.... Вовки - вільні створіння.....

І в нас є вибір: бути собаками на довшому чи коротшому повідку або ж бути вовками....

 ***
На наш ліс напали гієни, шакали і руді собаки.....

Українські реалії....

Верховенства права - немає....
Верховенства закону - немає...
Верховенства сили - немає...

Верховенство абсурду - є....

Про лідерів суспільної думки і соціальні мережі....

Лідер суспільної думки (ЛСД) - це той, хто може вивести "на вулицю" (зібрати у фізичному просторі) заради спільної справи 100 чоловік, а не той, хто має 1000/10000/100000/... "друзів''/"передплатників" в соцмережах....

Та й соціальними мережами ні ФБ та подібні йому, не є. Це - інформаційні ресурси. Соціальна мережа - це, наприклад, група волонтерів зі своїми постійними прихильниками, які співпрацюють на регулярній основі.

У Насірова - депресія.... Так пишуть українські ЗМІ....

У Насірова - депресія.... Так пишуть українські ЗМІ....

І це не смішно.... це - гидко....

Чомусь захотілося, щоб він помінявся місцями з тисячами незаконно затриманих, заарештованих і засуджених українських патріотів..... Думаю, він або вмер би від страху,  або ж зсучився б....

Які дрібні люди у владі .... Велика нація, а у владі - "насірови"....

Про об'єднання....

Існує лише один спосіб об'єднання різних груп - поглинання сильнішими слабших, якби красиво це не називали для публіки.

Існує лише один спосіб створити сильну групу, здатну на експансію - розробити і сприйняти спільну систему цінностей і принципів та спільно діяти заради спільної мети.

Криза капіталізму і деградація демократій

Криза капіталізму і деградація демократій....

Богдан Гаврилишин і Ігор Харченко, 26 травня 2010 року

Майже сім років тому, далекого 26 травня 2010 року славної пам'яті Українець Богдан Гаврилишин прочитав доповідь на тему "Криза капіталізму і деградація демократій" на одному із семінарів циклу "Український цивілізаційний проект", який проводив Центр розвитку суспільства...

Символічно, що цю доповідь Богдан Дмитрович, член президії Римського Клубу (як кажуть конспірологи, однієї зі складових т.з. Світового Уряду) виголосив в оплоті цього капіталізму - в Представництві Світового Банку в Україні....

Контраверсійна тема, унікальний доповідач і несподіване місце проведення залишилися поза увагою як журналістів так і аналітиків.... За політиків я навіть не згадую, їм тоді (зрештою як і зараз) не до якихось там глобальних проблем людської цивілізації, коли їм потрібно "капіталізувати" перебування на посадах....

Вже немає з нами Людини, яка завжди залишалася Українцем, вже втік з України Янукович, війна прийшла на нашу землю і ми платимо високу ціну за помилки минулого, за невміння слухати мудрих людей, за те, що віддали управління країною в руки тих, хто нездалий це робити....

Попереду важка політична боротьба і попереду Великий Шлях до Української Цивілізації....

 Стенограма 8-го семінару циклу "Український цивілізаційний проект"

Націє, будь підготовлена!

"Нації проходять, і по них нема й сліду, та історія дає нам нагу причину цього, просту й єдину розгадку у всіх випадках: впали народи тому, що не були приготовані.

Ніщо на світі - ні багатство, ні слава, ні таланти - не заступить одного, того, що є Законом понад усі закони: будь приготований!

Це є єдина наука, що випливає з усіх часів і з усіх країн, одна незмінна Правда серед усіх змінностей світу - і для дітей, і для жінок, і для націй, і для цілих рас: будь приготований, будь приготований, іще раз скажу - будь приготований!"

Редіярд Кіплінг