Про фантастику, фентезі та Владу....

Тому що влада є ключем для всього, - всі визначні фантастичні/фентезійні твори ("Академія", "Дюна", "Гаррі Поттер", "Ігри престолів" і т.д.) завжди про Владу, а не про технології чи магію.

Про тріумфаторів....

Сучасним українським політикам (і не тільки, але в першу чергу) потрібен радник, єдиним завданням якого було би постійне нашіптування їм в часи їхнього тріумфу:

"Озирайся назад, пам'ятай, що ти людина, стережися, щоб не впасти",

або ж

"Не пишайся виявленими тобі почестями, не звертай з дороги заслуг, бо народ, який уміє винагороджувати, зуміє скинути самовпевненого в ніщо"

(За А. Салковським і римлянами)

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ

.....Непомітна скромна людина, яка нічого не бажає для себе, яка себе цілком віддає на службу нації — такий є ОУНівець. 

За ним ганяють агенти НКВД і Гестапо, його переслідують злидні, не раз холод і голод, а він не зважає на це і мужньо творить підвалини світової величі України.

Глибоко поетичними рядками змалювала нелегальна «Сурма» ще 1927 р. генезу і природу цього революційно-національного героїзму:

«З підпілля темного йде у світ широкий український боєвик-революціонер зі сурмою в руках і мечем при боці. З-під землі виходить він на світло денне і ставить свої кроки повільні може, але певні. 

Під землею він виріс, але вродився на білому світі. В надлюдських муках зродила його мати, кров невинно помордованих ворожою рукою. Кат був його повитухою, скрипіт шибениць колисковою піснею, а казками — зойки катованих. 

Годувався терпінням народу, а вмивали його сльози сиріт. Дві пістунки мав він: Любов і Ненависть, а одного учителя: Правду.

Церквою для нього були могили на полях, а дзвонами ворожі стріли до засуджених на смерть. Лиця його усміх не красить, але й сум йому чужий. Що зветься гріхом — не знає, про боязнь не чув. Милосердя не просить і не дає. 

Одну віру має — віру в народ свій, з котрого вийшов, до котрого йде і серед котрого жити буде. Він ДУХ — думка воплочена в силу. Думка мільйонів, що за правду лягли, ідея мільйонів, що до правди йдуть.

І ціль у нього одна: воля власній державі. Суверенна, Соборна Українська Держава, то його найближча Мета, а шляхом до неї боротьба.

Апостолом боротьби він був, є й буде. Святу боротьбу за правду й волю проповідувати він хоче, боротьбу, що не знає стриму, не лякається жертв, що святістю і величчю цілі освячує себе. 

Він апостол, але хреста в руці не має — лише меч, а слова й тони його сурми будуть тільки відгуками діл, і вони знатимуть його дорогу.

Він апостол чину.

І йде він між Український Нарід: будити тих, що не пробудилися ще з рабського сну; додавати сил тим, що стоять в борні: двигати тих, що виснажені впали на шляху.

І сам рости і міцніти буде на своїй мандрівці, бо він творець сили і сили твір.»

....

Таким є український націоналіст....

Юрій Бойко, "Шлях Нації"

Пам'яті Ярослава Бабича....

25 липня 2015 року - 25 липня 2017 року....

Між цими датами два роки.... без Балканця...

Два роки як підло вбили мого Друга, справжнього Громадянина, українського націоналіста, адвоката, люблячого батька і чоловіка для своїх трьох дітей і дружини....

Два роки тому я не зміг вголос нічого сказати - спазм здушив горло і лише подумки я прощався з ним....

Сьогодні я сказав собі, що мушу зібратися і промовити ті слова, що хотів сказати два роки тому....

Я їх сказав.... Про Українську Реконкісту, про справжнє Українське Відвоювання, шляхом якого йшов Ярослав... про готовність поставити все на кін без пафосу, а як очевидну справу.... про служіння тих, хто прийшов у цей світ виконати своє призначення і покинув його не по своїй волі, але майже виконав його....

Майже.... Ми ніколи не знатимемо що ще зробив би Ярослав, та все що він зробив було вчинком,- Чином гідної Людини...

Воїн, але не солдат.... Захисник....

Ти вже два роки у Вирію, мій Друже.... Ми всі там зустрінемося, казав ти....
..........................
А ми йдемо шляхом Української Реконкісти, чи вже хай буде по Твоєму - Українського Відвоювання!

Про політичну боротьбу і чим вона відрізняється від політичної діяльності....

Щоб займатися політичною діяльністю потрібне лише бажання.

Щоб вести політичну боротьбу і перемагати в ній потрібні бажання, "яйця" і гроші....

І.Х.