Про фантастику, фентезі та Владу....

Тому що влада є ключем для всього, - всі визначні фантастичні/фентезійні твори ("Академія", "Дюна", "Гаррі Поттер", "Ігри престолів" і т.д.) завжди про Владу, а не про технології чи магію.

В пошуках Бога....

Одні сприймають церкву, релігію, Бога серцем, а інші - розумом. І зовсім мало тих, хто це сприймає і серцем, і розумом.

Серед тих, хто сприймає серцем - багато фанатиків, а серед тих, хто сприймає розумом - багато циніків.

І лише треті, зрештою, знаходять Шлях до Бога....

Про церкву....

Багато людей сприймають церкву як інституцію (яка є представником Бога на Землі, та посередником між Богом і людьми) або ж як будівлю (в якій живе Бог).

Про тих, для яких церква лише інструмент для бізнесу чи політики (або ж для того і іншого водночас) не говоримо. Вони в Бога не вірять.

Суть церкви ж в тому, що вона є спільнотою, яка має спільні цінності і принципи, об'єднана спільною метою і творить спільне благо з вірою в Бога.

День і ніч, або інь та янь нашого світосприйняття

Переважна більшість людей звикла сприймати все у цьому світі як ніч і день, забуваючи при цьому, що існує ще ранок і вечір.

Ці два перехідні стани можуть тривати в Природі, кілька хвилин, або ж кілька годин.

В організаційній площині, де виміром є час доби, можна сказати, що:
- ніч - це час від 21:00 до 06:00,
- ранок - це час від 06:00 до 09:00,
- день - це час від 09:00 до 18:00,
- вечір - це час від 18:00 до 21:00

Є інша версія, коли кожна пора дня рівна шести годинам. Тоді:
- ніч: :22:00-04:00,
- ранок: 04:00-10:00,
- день: 10:00-16:00
- вечір: 16:00-22:00.

Якщо ж сприймати день як час від першого промінчики Сонця до зникнення його останнього промінця, то неможливо встановити стале значення в часовому вимірі як для дня, так і для ночі.

Люди спрощують собі життя і домовляються про визнання параметрів тих чи інших явищ як сталих величин для зручності організації своєї діяльності.

Природні алгоритми біологічної активності людей можуть тоді входити в конфлікт з організаційними алгоритмами людської діяльності.

Це призводить, зрештою до зношування людського організму і скорочення часу його функціонування. І тоді ресурсний запас організму 168 років активного життя перетворюється в 84 роки фактичного життя людини.

Як на мене, шестигодинний цикл  є більш природнім і правильним.

Окремо є сенс поговорити про те, яка діяльність людини більш природня для кожного часу доби.

І окремої публікації заслуговують сутінки...  Перехідний стан, час панування тіней, час, коли нам найважче зосередити свою увагу... Час перезавантаження Матриці, або ж час, коли на полювання на дорогах виходить Смерть.... Час медитації і молитви, очікування просвітлення чи спокою....

Про дзеркало і природу верхнього та нижнього світів....

Чим є дзеркало?

Чим є відображення в дзеркалі?

Чи є світ нижній дзеркалом світу верхнього, чи все ж він його дзеркальне відображення?

І якщо наш світ дзеркальне відображення верхнього (?) світу, то що є дзеркалом?

А якщо він дзеркало, то що бачить в ньому верхній світ?

І що робити з тим, що дзеркала часто підлаштовуються під нас і ми бачимо в ньому те чи того, що або ж кого ми хочемо побачити, а не їхній правдивий образ?

А що як наш світ є верхнім? 

Про цінності і принципи та спільноти....

Потрібно розібратися з  базовими ціностями (наприклад, безпека особиста/суспільна) і вже від них вибудовувати систему похідних цінностей  (та ж армія). І не забувати про принципи . 

Швидко розвалюються спільноти , які об'єднуються лише навколо принципів. 

Трохи довше живуть ті,   які об'єднані цінностями .

Найвитриваліші ті , які мають спільні і цінності і принципи. 

А перемагають ті з них , хто ще має спільну діяльність заради досягнення спільної мети .

Пам'яті Ярослава Бабича....

25 липня 2015 року - 25 липня 2017 року....

Між цими датами два роки.... без Балканця...

Два роки як підло вбили мого Друга, справжнього Громадянина, українського націоналіста, адвоката, люблячого батька і чоловіка для своїх трьох дітей і дружини....

Два роки тому я не зміг вголос нічого сказати - спазм здушив горло і лише подумки я прощався з ним....

Сьогодні я сказав собі, що мушу зібратися і промовити ті слова, що хотів сказати два роки тому....

Я їх сказав.... Про Українську Реконкісту, про справжнє Українське Відвоювання, шляхом якого йшов Ярослав... про готовність поставити все на кін без пафосу, а як очевидну справу.... про служіння тих, хто прийшов у цей світ виконати своє призначення і покинув його не по своїй волі, але майже виконав його....

Майже.... Ми ніколи не знатимемо що ще зробив би Ярослав, та все що він зробив було вчинком,- Чином гідної Людини...

Воїн, але не солдат.... Захисник....

Ти вже два роки у Вирію, мій Друже.... Ми всі там зустрінемося, казав ти....
..........................
А ми йдемо шляхом Української Реконкісти, чи вже хай буде по Твоєму - Українського Відвоювання!

Про політичну боротьбу і чим вона відрізняється від політичної діяльності....

Щоб займатися політичною діяльністю потрібне лише бажання.

Щоб вести політичну боротьбу і перемагати в ній потрібні бажання, "яйця" і гроші....

І.Х.

Про знання і мудреців....

Справжній мудрець не той, який все знає, 
а той, хто вміє пояснити іншим те, що він знає…

І.Х.

Про кризу і зміну світових еліт, принципів і цінностей. ....

Про те, про що ми говорили ще в 90-і, нарешті заговорив світ....

Криза світоглядна - це завжди і в першу чергу, криза еліт.

Коли вироджується аристократія Духу, коли елітою визнають тих, хто свої примітивні прагнення і збочення називає новими цінностями і принципами, світ починає руйнуватися.

Сьогоднішня українська еліта, потворна у своєму ненаситному прагненні до збагачення за будь-яку ціну і будь-яким чином, є відображенням у кривому дзеркалі значної частини т.з. "західних" еліт. Зрештою як і російська. ...

Істерика навколо Трампа - це прояв страху цієї неоліберальної еліти втратити владу. Її (еліти) інтуїтивне відчуття загрози і намагання захищати те, в що самі не вірять, знаходить підтримку в маргіналів Духу, в тих, хто свої комплекси і свою ущербність зробили ознакою вищості над іншими....

Та це є виявом їхньої неспроможності зупинити процес відновлення справжньої/органічної ієрархії цінностей і принципів.

[Читати далі тут:  Зміна світових еліт та цінностей ]

Що попросити у Бога?

«Боги тільки сміються, коли люди просять у них багатства»

Японська приказка

 

Розкрилась навмання книжка «Герой з тисячею облич»…

Погляд падає на винесену в епіграф японську приказку…

Несподівана для себе і «незрозуміла» реакція  - сміх.. Кілька раз прочитую текст, щоб зрозуміти, що ж його викликало…

Ось і відповідь:

«Благо, яким наділяється той, хто звертається до Бога, є завжди сумірним його зросту й природі його панівного бажання: те благо є просто символом життєвої енергії, приміряної до вимог конкретного специфічного випадку. Іронія тут, звісно, полягає в тому факті, що на загал герой, коли вже сподобився ласки Бога й міг би попросити блага абсолютного просвітлення, просить натомість довших років життя, зброї, щоб знищити сусіду, чи здоров’я для дитини.»…

Пригадую моменти власного життя, коли я щиро молився, коли звернення до Бога були як одкровення душі… Їх небагато, але кожен з них був для мене – Молитва! Народження, втрата, смерть, перемога… які різні події…

Де і як навчитися, щоб кожна наша молитва ставала Молитвою? Якими словами описати цей стан, коли ти стаєш тим, ким ти є насправді і усе твоє єство пронизує єдине бажання/прагнення/прохання? Сила такого моменту надзвичайна і наші бажання збуваються.

Але чи це дійсно те, що би ми хотіли попросити, якби в нас була одна-єдина можливість? Чи дійсно ми просимо те, що нам насправді потрібно?

Чи може варто зупинитися на мить і запитати себе: про що я розповім Богу, коли Він попросить мене розповісти Йому про моє життя?

Дивно, та вже не одноразово, на семінарах циклу «Український цивілізаційний проект» в обговоренні доволі різних доповідей ми говоримо про Бога і про Людину і її призначення…

Пошук власного покликання і самореалізація в ньому… служіння, як сенс життя…

Учасники семінарів, Стівен Кові у своїх книгах і Іван Миколайчук в «Пропалій грамоті» говорять про одне й теж: «Людям служи!».

І ось знову ж те саме питання: що ж попросити у Бога?

Блага абсолютного просвітлення для розуміння свого призначення?

І.Х., 27/05/11