Шукати в цьому блозі

середа, 19 грудня 2012 р.

Ще не пізно...

Страх...

Страх - внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. З точки зору психології вважається негативно забарвленим емоційним процесом.

Так каже Вікіпедія... І це той емоційний стан, який вже найближчим часом може стати "природнім" щоденним емоційним станом не лише верхівки влади, а й кожного дрібного чиновника, районного судді чи міліціонера, кожного, хто, при виконанні своїх обов'язків, чинить не по справедливості...

Громадяни України починають створювати власну систему правосуддя...

З нею вже познайомилися і недобросовісний лікар, і нечесний суддя, і охоронці супермаркету.... Ми не знатимемо хто і за що вершить свій суд... І це сигнал для тих, хто сьогодні відповідальний, за посадою, за долю цієї країни.

Ще не пізно схаменутися, ще живі ті, хто катує в відділках міліції, хто збиває і вбиває своїми автами жінок і дітей, хто гвалтує, б'є привселюдно дівчат, хто переконаний, що вхопив Бога за бороду...

Всього лише потрібно, щоб закон був один для всіх, щоб не розкрадався, хоча б, бюджет, щоб кожен робив свою справу на совість, щоб вона була ця совість у кожного, хто лікує, судить, охороняє, керує, виробляє... Щоб тепло було в квартирі, щоб зима не була несподіванкою для муніципальної влади, щоб люди знали, заради чого вони живуть, щоб в країни і в нації була мета, щоб діти мріяли про космос, щоб жінки не боялися народжувати багато дітей, щоб ми гордилися своєю країною...

Насправді, це так мало...

Ще не пізно...

середа, 7 листопада 2012 р.

Виборчий 2012-ий і українська перспектива...

Основні події року відбулися: вибори - там, вибори -сям... вибори "тушок", потенційних "тушок" і т.д. І що? На українську ситуацію в перспективі впливають лише одні вибори (враховуючи "аномальну" кількість виборів у світі) можуть реально вплинути на розвиток подій в Україні - вибори в США...

Чому сотні мільйонів доларів, викинутих на українську виборчу кампанію до парламенту мають практично нульову, а швидше - збиткову, ефективність і не приводять до очікуваного і реалістичного результату - набуття Україною статусу  суб'єкта глобальної політики?

Очевидним є одне - для глобальних гравців в Україні немає договороздатної сторони... Немає того, хто може хоч щось гарантувати...

Чому? Бо для цього потрібно мати власну картину світу, формувати власну систему координат, формувати власну цивілізаційну Візію і Місію...

Абсурдна ситуація: ні влада ні опозиція не мають власної позиції щодо того, якою має бути Україна через 5-10-25-50 років.

Але так не може продовжуватися далі. І в Україні вже зароджуються кілька світоглядних рухів, а середовища, в яких це відбувається, вже ведуть боротьбу не за місця в парламенті, а за майбутнє...

середа, 24 жовтня 2012 р.

Короткий курс маркетингу для деяких українських інтелектуалів



 Ігор Харченко, директор Центру розвитку суспільства


Причиною підготовки курсу стала чергова хвиля нарікань представників українських інтелектуалів на недосконалість українського народу/нації/суспільства.

Отже, щодо нарікань на український народ…

Інтелектуали, мовою бізнесу, виробники продукту, в даному випадку – інтелектуального (стратегії, прогнози, технології і т.д.).

Як і кожен виробник, вони, а не покупець (в цьому випадку – народ) повинні дбати про те, щоб вироблений ними продукт став товаром і знайшов свого покупця. Це передбачає пошук продавця своєї продукції і усіляку його підтримку: рекламою, дизайном продукції і упаковки, зрозумілою супровідною документацією, сервісним обслуговуванням, тощо.

До мене часто (як до потенційного продавця) звертаються люди, які зараховують себе до інтелектуалів (буває – заслужено), з пропозицією свого продукту і починають розповідати мені про свій унікальний «продукт», який, на їхню думку, я маю зробити «товаром» і «продати» потенційному «покупцю» (в нашому випадку – українському суспільству/народу/нації).

Як поводить себе виробник продукції, який приходить до потенційного продавця, щоб він взявся продавати його товар (який ще не товар)? Звісно ж, він хвалить свою продукцію, наголошуючи на її унікальності/креативності/ доступності/ексклюзивності/і т.д. Що, зрештою, правильно.

Далі виробник хвалить потенційного продавця, наголошуючи на тому, що саме його виняткові торгові здібності/можливості і були причиною його вибору і зустрічі. Що теж правильно.

А насамкінець він хвалить потенційних покупців, які вже чекають на цю унікальну продукцію (навіть якщо вони ще про це не знають). І це теж правильно. Покупця потрібно любити.

Є сфера бізнесу, яка є найкращою аналогією тих стосунків, які є у сфері діяльності інтелектуалів третього сектору – видавнича справа.

Автор створює продукт (твір), але товаром його робить Видавець. І від вміння Видавця залежить не те, чи книжка побачить світ (зрештою Автор може власним коштом чи коштом спонсорів надрукувати якийсь наклад книги), а те, чи стане вона товаром, який купуватимуть і споживатимуть, тобто – читатимуть. Бо ж є тисячі назв книжок, які видані коштом автора/спонсора/держави, які навіть потрапили у книгарні чи бібліотеки, але які ніхто не читає (або ж майже ніхто).

А що ж роблять деякі українські інтелектуали, які працюють в царині світоглядних концепцій?

Вони приходять до мене (в офіс чи на сторінку в Фейсбуці, чи публікуючи свої статті у різних виданнях) і починають хвалити свою продукцію (що правильно) і пропонують мені з нею ознайомитися.

При цьому вони критикують мою діяльність (тобто критикують свого потенційного Видавця), лають «торгівельну мережу» (громадські організації і рухи, наприклад) і зневажають свого потенційного покупця – українське суспільство/народ/націю/еліту/тощо, кажучи який цей «покупець» недозрілий/занедбаний, несвідомий/і т.д. і який Автор хороший в порівнянні з цим недолугим «покупцем», що, чесно кажучи, вкрай неправильно!

Чи знайде хтось такого видавця чи торговця, який в такій ситуації, не пошле кудись (принаймні подумки) цього виробника/автора/інтелектуала? Думаю, що таких мазохістів, серед тих, хто робить справу, немає.

То чому ж багато українських інтелектуалів ведуть себе таким чином?

Шановні колеги-інтелектуали, з усією повагою до вас, рекомендую змінити свою маркетингову політику. Почніть шанувати, принаймні, Видавця (аналітичні середовища/осередки/центри) та Торговця (громадські організації/рухи та ініціативи) і полюбіть Покупця – українське суспільство/народ/націю, бо без нього уся наша діяльність виїденого яйця не варта. Та й без любові до цього народу ми нічого хорошого  не створимо…

Полюбіть цих українських людей, полюбіть цю землю, цю країну – Україну, бо, зрештою, що ми без неї? Кров від крові… плоть від плоті…


"Я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!"
Т. Шевченко

неділя, 21 жовтня 2012 р.

ПРО ВИБОРИ...

В лютому 2010р. я переконував тодішніх своїх партнерів, що непотрібно робити ставку на місцеві вибори, бо, фактично, фони вже відбулися. Їх можна лише використати як складову виборчої кампанії до парламенту. Не послухались… програли…

В липні 2011р. переконував представників «демократичних сил», що необхідно розпочинати підготовку до президентських (можливо – дострокових) виборів, бо парламентські вибори вже, фактично, відбулися. Не послухались… програють…

Якщо ще хтось не зрозумів, то у липні вже 2012 року фактично стартувала президентська виборча кампанія В.Ф.Я. Поки що – безальтернативно… Знову програЮть…

А може – та ну їх, ці вибори?  І «ми пойдьом іним путьом»?
Краще консенсус освіченого/просвітленого диктатора, ніж консенсус неосвіченого народу...

пʼятниця, 19 жовтня 2012 р.

Таким був де Голль...

"...Читання, прогулянка, написання детального сценарію, знову прогулянка, шліфовка тексту, читання його в голос, правка. Це справжня аскеза. Поглиблення кожного сюжету. Все нові запити до найавторитетніших радників Єлісейського палацу. Зважування усіх ЗА і ПРОТИ. Запуск в пресу "пробних куль" і уважне відстежування відгуків на них, щоб знайти оптимальне формулювання. Піднятися на такий рівень анал ізу, якого, звичайно, в цей час ніхто не може досягнути. Набути, таким чином, певне ясновидіння. Створити всією силою свого мислення на довгий строк наперед певну доктрину, яка стане доктриною Франції. Такий його спосіб діяти - те, що що колись, в "Лезі шпаги", він назвав "божественною грою героя".

Ален Пейрефіт, "Таким був де Голль"

В які ігри грають українські політики, які так і не стали (та й не стануть) державними діячами такого рівня?

пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

Про нас...

Нас розсмикують: закон про мову, ТВі, закон про наклеп... Ми створюємо чергові групи, даємо гроші на партії, на ТВі, на фестивалі, пікетуємо кабмін, щоб відчепились від фірми, яка озвучує українською іноземні фільми, але практично нічого не робимо, щоб створити проект країни, щоб знати як МАЄ бути, а не реагувати, як собачка Павлова на червону лампочку - чергову справу " як не повинно бути".

І не розуміємо того, що й суб'єкт впровадження цього всього теж ми маємо створити самі, якщо хочемо, щоб наші напрацювання були реалізовані належним чином.
В результаті: розпорошеність, дезорганізація, втома, розчарування і депресія, апатія і байдужість...
Ніщо так негативно не впливає на людський розвиток, як відсутність бачення перспективи...
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!
Т.Ш.
І вже скоро!
І.Х.
Сонце йде! І за собою день веде!
Т.Ш.

Про Україну і українців.

Нас розсмикують: закон про мову, ТВі, закон про наклеп... Ми створюємо чергові групи, даємо гроші на партії, на ТВі, на фестивалі, пікетуємо кабмін, щоб відчепились від фірми, яка озвучує українською іноземні фільми, але практично нічого не робимо, щоб створити проект країни, щоб знати як МАЄ бути, а не реагувати, як собачка Павлова на червону лампочку - чергову справу " як не повинно бу
ти".

І не розуміємо того, що й суб'єкт впровадження цього всього теж ми маємо створити самі, якщо хочемо, щоб наші напрацювання були реалізовані належним чином.

В результаті: розпорошеність, дезорганізація, втома, розчарування і депресія, апатія і байдужість...

Ніщо так негативно не впливає на людський розвиток, як відсутність бачення перспективи...

О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!
Т.Ш.

І вже скоро!
І.Х.

Сонце йде! І за собою день веде!
Т.Ш.

четвер, 23 серпня 2012 р.

День Незалежності...


21 рік... Закінчується дитинство і починається черговий цикл (молодість) у житті людини. 

Що ж стосується країни, то вона "виросла" з коротких штанців існуючої системи державної влади, і зараз наполегливо шукає нову "одежку" нового державного ЛАДу. 


Країна росте... Болісний етап самоусвідомлення себе у світі щойно настає... І яким він буде, залежить від кожного з нас. Бо ми не тільки діти своєї країни, ми ж й є її батьками...Отакий от парадокс...


Будьмо ж гарними дітьми і хорошими батьками!

середа, 4 липня 2012 р.

Про неминучий ПЕРЕХІД до нового ЛАДу...


Власна цитата з дискусій в соцмережі Фейсбук:

"......ми вже на межі того переходу. Він може і, швидше всього, буде революційним. Цей процес призведе до встановлення в Україні освіченого авторитаризму на років 10, які потрібні для того, щоб закласти основи того майбутнього ЛАДу про який я кажу. П'ятниця перед виборами 2004 року... Я організував зустріч двох "аксакалів" з великим досвідом (політичним, бізнесовим і громадським). Вони говорили про те, що ж буде, коли прийде В.Я. до влади і як далі діяти. Зневіра була в їхніх голосах і втома... На мої завіряння, що все може піти інакше, вони лише сумно посміхались... Вони не БАЧИЛИ такого варіанту майбутнього... А потім був понеділок з сотнями тисяч українців на Майдані і те, що досі називають Дивом... В квітні 2011 року під час конференції "Український цивілізаційний проект: проблеми і перспективи. Ч.1. ПРОЕКТ КРАЇНИ" доповідачу В.А.Нікітіну задали питання чи вірить він в можливість реалізації Українського цивілізаційного проекту? І що для цього потрібно? Миттєво прозвучала з залу репліка С.Дацюка6 "ДИВО!" ... Ми вже не раз творили дива і можемо зробити це ще раз. Трансформація українського суспільства відбудеться в 2013-2015 роках, що дасть йому можливість завершити процес формування української нації, здатної на реалізацію власного цивілізаційного проекту."

Понеділок о 10:29 · · 3

четвер, 28 червня 2012 р.

Програма конференції «Український цивілізаційний проект: проблеми і перспективи. Частина 3. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ»


В рамках конференції працюватиме чотири секції:
1. «Культура, духовність і освіта», модератор Кирило Стеценко (культуролог, композитор, скрипаль, музичний і телевізійний продюсер, завідувач кафедри менеджменту шоу-бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв)
2. «Політика і суспільство», модератор Тарас Бебешко (експерт Центру розвитку суспільства).
3. «Економіка і підприємництво», модератор Володимир Панченко (Президент Клубу «Коло»).
4. «Національна безпека», модератор Ігор Харченко (директор Центру розвитку суспільства).

понеділок, 11 червня 2012 р.

Про місце і роль України в світі... і не тільки!

Друга робоча сесія проекту «Смислова Платформа України» Друк e-mail
Четвер, 31 травня 2012, 18:51
Шановна громадо!
Раді повідомити Вас, що раніше анонсований та перенесений спільний захід Центру розвитку суспільства та ВікіСітіНоміки відбудеться 17 червня 2012 року.

Що буде?
Центр розвитку суспільства спільно з групою ВікіСітіНоміка проводить другу робочу сесію проекту «Смислова Платформа України»
Що вже маємо?
На першій робочій сесії сформульовано 3 можливих місії України (гіпотези), що грунтуються на кількох ключових цінностях – волі, співробітництві, самореалізації.
Що має стати результатом роботи всієї групи (заходу)?

четвер, 31 травня 2012 р.

Про демократію та народовладдя!

Необхідність повернути словам їхнє первісне значення стає все більш очевидною... Чітке розуміння чого ми прагнемо полегшує досягнення мети і сприяє результативності у нашій боротьбі!
Лист №2. Держава: демократія чи народовладдя? 

пʼятниця, 25 травня 2012 р.

Програмні засади українського самурайського руху:



Буде створено широке зібрання, і всі державні справи будуть вирішуватися згідно з громадською думкою.

Всі люди, як правителі, так і керовані, повинні одностайно присвятити себе успіху нації.

Усім військовим і цивільним чинам і всьому простому народові буде дозволено здійснювати свої власні прагнення, і розвивати свою діяльність.

Всі погані звичаї минулого будуть скасовані; будуть дотримуватися правосуддя і неупередженість, як вони розуміються усіма.

Знання будуть запозичуватися в усьому світі, і таким шляхом основи держави будуть зміцнені.

вівторок, 22 травня 2012 р.

Про причини світової кризи...

"Все исчезло: и чувство принципиальности, и целомудрие чести, для которой малейшее пятно было глубокой раной. Век рыцарства миновал, сменившись веком болтунов, экономистов и бухгалтеров; слава Европы потухла навеки."
1790г. Эдмунд Берк

четвер, 17 травня 2012 р.

Про патріотів і Україну...

Американський філософ Едвард Еббі: «Справжній патріот завжди повинен бути готовий захистити свою країну від свого уряду».

Дуже актуально для України, як на мій погляд.

четвер, 10 травня 2012 р.

За що ти готовий йти до кінця?

Коли проаналізувати статистику громадської діяльності українців, то виявиться, що в нас дуже активне громадське життя! Сотні фестивалів, тисячі протестних акцій, десятки ініціатив... Величезні зусилля громади  спрямовуються на різні справи і часто досягається поставлений результат, але справи в країні погіршуються й далі...

В чому ж справа? Можливо в тому, що ми ставимо перед собою не ті цілі? Можливо тому, що "крок-за-кроком" це не означає робити "малі справи", - а означає, що маленькими кроками, через маленькі справи, потрібно рухатися до Великої Мети.

Та щоб до цієї Мети рухатися, потрібно її сформулювати. Бо якщо цього не зробити, то "маленькі справи" не процес, а метушня, розпорошення зусиль, нераціональне використання ресурсів (людських, фінансових, організаційних, медійних), і це створює уявлення імітації діяльності,

пʼятниця, 20 квітня 2012 р.

Про боротьбу українських громадян за…

Неструктуроване і слабо організоване українське громадянське суспільство у режимі пожежної команди намагається реагувати на нові й нові “виклики” чинної влади… Ба більше того, навіть на одну й ту ж тему ми умудряємося провести два заходи протягом кількох днів. Очевидно, що така “організованість” громадських активістів викликає сміх у влади. І поки ми думаємо як захистити парк, сквер, узвіз, кіношників, дитячий майданчик, політв′язнів, бродячих тварин, алею і т.д., вони спокійні. От коли ми почнемо думати, як захистити Україну, як змінити цю систему (а з системою можна боротися лише системно) на новий державний Лад, щойно ми почнемо координувати свої зусилля і “грати” на випередження, – відбудуться структурні зміни в суспільстві. Що це дасть? Всього-на-всього – майбутнє кожному з нас і нашим дітям в країні, де кожному будуть забезпечені умови для самореалізації і держава захищатиме кожного від будь-якого зовнішнього чи внутрішнього домінування!

четвер, 5 квітня 2012 р.

Про Європу...

"Все исчезло: и чувство принципиальности, и целомудрие чести, для которой малейшее пятно было глубокой раной. Век рыцарства миновал, сменившись веком болтунов, экономистов и бухгалтеров; слава Европы потухла навеки."
1790г. Эдмунд Берк

понеділок, 23 січня 2012 р.

Влада і опозиція...

В неділю мав рідкісну нагоду подивитися телевізор і побачив там заходи влади  і опозиції. Вистачило мене на кілька хвилин: якийсь потойбічний світ і в ньому не живі люди, а якісь нелюди...

Нічого позитивного в енергетичному плані, нічого нового в словах, нічого живого в обличчях...

Їхній світ вмирає, а вони цього не помічають... Аж моторошно стало...

Погано, що їхній світ впливає на наш. Потрібно це змінити...

пʼятниця, 20 січня 2012 р.

20(10) років незалежності України: що далі? (погляд підприємця).

15.08.01 м. Київ

10 років незалежності України: що далі? (погляд підприємця).

Серпень 1991 року. 24 число.
Дата, яку знає кожен українець без огляду на свою партійну чи соціальну приналежність. Дата-ювілей, коли оглядають зроблене та прогнозують майбутнє.
Аналіз політичної та економічної ситуації в Україні дає можливість зробити такі висновки:


НЕГАТИВИ.
1.    Україна небезпечно довго затрималася на етапі становлення  і перебуває в стані, який можна назвати "кризою жанру". Усі форми політичної та економічної діяльності, які були привабливими і ефективними на початковому етапі державотворення, вичерпали свій ресурс і не можуть бути продуктивними в подальшому.
2.    Більшість українців невдоволені своїм становищем і це невдоволення є результатом відсутності бачення перспектив для власного розвитку в українській державі.
3.    Державні структури відчувають, що діяти старими методами стає все важче і роблять спроби щось змінити в системі державного управління, але ці реформи не мають системного характеру, що не дає можливості досягнути успіху.
4.    Український бізнес знаходиться у “роздвоєному” стані: легальна і “тіньова” економіки – результат непродуманої податкової політики, зарегульованості підприємницької діяльності зі сторони різноманітних державних структур.
5.    Громадський сектор знаходиться у зародковому стані і не став системоформуючою силою.
ПОЗИТИВИ.
1.    З`явилася критична кількість українських громадян, які зацікавлені у тому, щоби Україна була демократичною, ринковою державою, де би людина мала усі можливості для самореалізації.
2.    “Свобода слова” стала реальним фактом нашого життя, без огляду на те, що журналісти часто змушені ризикувати життям для виконання своєї роботи.
3.    Зменшується вплив так званого адміністративного ресурсу на волевиявлення громадян.
4.    Україна має усі шанси, щоби стати визначальним фактором міжнародного життя.
“Прогнозування невдячна справа, особливо у нашій державі” – ця фраза стала часто вживаною в середовищі політиків, політологів, журналістів. Разом з тим, прогнозування є надзвичайно важливою і необхідною справою. Проблема є в тому, що часто прогнозуються ті чи інші події (наприклад – “знімуть” чи “не знімуть” Ющенка), а важливо побачити тенденції (як і чому відбувається зміна прем`єрів).
Сьогоднішня українська ситуація є свідченням краху ілюзій щодо можливості легкого і безболісного переходу від “совдепії” до “ситого капіталістичного життя”. Проте, такий результат був передбачуваний вже через рік-два після здобуття Україною незалежності.
Багато партій, громадських організацій України, як і їхні лідери, були сформовані у середовищі “дореволюційних” громадсько-політичних структур (1987-1991р.р.) або ж походять з тих, які утворилися у 1991-1992р.р. Маючи гарні стартові можливості, лише поодинокі з них змогли не просто проіснувати до 2001 року, а розвинули свій політичний успіх, виросли до загальноукраїнського масштабу, стали впливовою політичною силою.
Причин цьому багато і написано про них не менше. Але чи могло бути по іншому протягом цих 10 років? Чи могла би вже  відбутися політична структуризація суспільства? Чи міг сформуватися повноцінний громадський сектор? Ні. Потрібно були ці 10 років для того, щоб на цю пропозицію сформувався попит.
Хто ж формуватиме цей попит у найближчі роки? Хто визначатиме долю української держави? Цим “замовником” є український бізнес. Сьогодні він змушує “структуризуватися” українські партії напередодні чергових парламентських виборів, якраз він якісно вплине і вже впливає на формування третього сектору. Підприємці починають усвідомлювати свою суспільну роль, з`являється віра у власні сили, в те, що від кожного з них залежить доля не лише своєї сім`ї, а й своєї держави. З`являється відчуття, що ця країна дійсно своя і іншої в них не буде. Їм уже є що втрачати і це теж робить їх українськими патріотами. Приходить час патріотів-прагматиків.
1.    Внутрішня конкуренція змушує встановити чіткі “правила гри” для всіх, що можливе лише легальними політичними методами. “Чисті вибори” стають потребою усіх. Але це справа технології. Наступним кроком, після полагодження процедурних питань, стане формування чітких перспективних ідеологій, які у підсумку дадуть загальновизнане означення національної ідеї у її широкому розумінні.
2.    Зовнішня конкуренція змушує шукати захисту у власної держави, яка може його надати лише будучи сильною економічно і політично. Така обставина робить українських бізнесменів державниками.
3.    Чи може підприємець спокійно почуватися за себе і свою родину, за власний бізнес у суспільстві, де панує злочинність, процвітає корупція, погіршується екологія, звичними стають проституція і наркоманія? Зрозуміло – ні. Хто може стати партнером бізнесу у боротьбі з цими явищами? Відповідь одна – громадський сектор, бо ця боротьба передбачає в першу чергу зміну свідомості кожного громадянина і директивними методами цього не зробиш. Потрібна клопітка, важка, щодення робота усіх складових українського суспільства – соціальне партнерство заради майбутнього кожного. Таким консолідуючим фактором може і повинен стати громадський сектор за активної підтримки підприємців.
На цьому шляху багато проблем і перепон, багато важких для вирішення завдань.
1.    Найголовніше завдання - формування позитивного іміджу майбутнього української держави серед її громадян з метою їхнього активнішого залучення до громадсько-політичної діяльності. Кожен повинен зрозуміти що його щасливе майбутнє залежить лише від нього. Вибір робить кожен самостійно.
2.    Великою проблемою для більшості організацій України є усвідомлення своєї ролі в суспільстві, - пошук своєї ніші. На мій погляд, в Україні мають перспективу розвитку такі види об`єднань громадян:
-    партії;
-    профспілки;
-    клуби (тобто громадські організації, які за форму своєї діяльності візьмуть клубну),
-    “мозкові” центри,
-    великі, системні громадські організації, діяльність яких спрямована на вирішення конкретних, часто глобальних, проблем.
Громадські організації, які діють сьогодні в Україні як громадсько-політичні утворення (вони, до речі, не мають законодавчого закріплення) як то Товариство української мови "Просвіта", організації ветеранів, політв`язнів і т.д., змушені будуть або розчинитися в партійному середовищі, або перетворитися в клубні організації. Цей процес є об`єктивно незворотнім, про що свідчить закордонний досвід.
3.    Найвпливовішими вже в найближчій перспективі будуть клуби і підтвердженням цьому є активізація різних земляцтв, підприємницьких об`єднань, які діють як клуби. Простий принцип їхнього створення та чітка “ідеологічна” платформа (наприклад, - сприяння членам організації в їхній самореалізації) робить їх привабливими для потенційних членів. Створюються такі організації, які дають можливість своїм членам виявити себе за межами своєї професійної діяльності, проявити свої кращі сторони, реалізувати свої мрії, плани і т.д. Членство в клубі має бути цікавим, приємним і корисним. Це потребує, в першу чергу, великої фантазії, готовності до постійного пошуку нових форм діяльності, авторитетного і кваліфікованого управління організацією.
4.    Клуби, на відміну від професійних чи корпоративних об`єднань, які покликані захищати інтереси певних категорій громадян, стануть місцем, де зможуть зустрітися представники різних партій, ЗМІ, бізнесмени, державні службовці. Активна діяльність цих громадських організацій сприятиме ліквідації міжстанового антагонізму, буде консолідуючим фактором для успішної діяльності їх членів у суспільстві.
5.    Сьогодні, коли ми готуємося до чергової річниці незалежності, керівництво практично усіх організацій України (як політичних, так і громадських) має зробити серйозний аналіз попередньої діяльності, і прийняти системні рішення, які мають започаткувати новий етап розвитку їхніх  структур. Новий етап потребуватиме нових людей. Тут у нас величезний потенціал: підприємці, студентство, молодь, яка працює в різних фірмах, чи установах. Усім їм може бути корисним участь  у громадсько-політичній діяльності,  і вони, в свою чергу будуть корисними своїй організації, якщо бачитимуть власну перспективу розвитку.
6.    Важливою проблемою більшості організацій України є відсутність перспективних планів діяльності. Дуже часто навіть там де вони є, рядове членство про них нічого не знає.
7.    Необхідно створювати комунікативне середовище в середині кожної організації. Обмін інформацією, особливо з використанням сучасних технологій, дає можливість зробити насиченим інформаційний простір як кожної організації зокрема, так і суспільства в цілому. Люди мають знати для чого існує, що робить, чим живе та чи інша організація.
8.    З кожним роком роль третього сектору у житті країни буде зростати. Від швидкості темпів цього росту значною мірою буде залежати якою стане Україна через 10 років.
На завершення я хочу сказати про те, що найбільшу відповідальність за проведення необхідних змін у суспільстві лежить на кожному з нас підприємців. Ми маємо навчитися робити вибір, не боятися його. Ми вже маємо на це право і можливість – і це найголовніший результат 10 років незалежності України.

Президент Клубу молодих підприємців
Ігор Харченко

пʼятниця, 6 січня 2012 р.

Вітаю з Новим Роком!

Будьте щасливі, цінуйте кожну мить свого життя, і щоб не казали страшного про цей рік майя, політики, політологи та інші "віщуни", пам'ятайте - ніч найтемніша перед світанком! А за нею Сонце йде і за собою день веде!

Допомагайте собі і людям і Бог благословить Вас.

Йдіть за своїм серцем і хай кожний Ваш день приносить Вам радість, щастя і успіх!

Ми все зможемо!

Ігор Харченко

Про фантастику, фентезі та Владу....

Тому що влада є ключем для всього, - всі визначні фантастичні/фентезійні твори ("Академія", "Дюна", "Гаррі Поттер&q...