25 липня 2015 року - 25 липня 2017 року....
Між цими датами два роки.... без Балканця...
Два роки як підло вбили мого Друга, справжнього Громадянина,
українського націоналіста, адвоката, люблячого батька і чоловіка для
своїх трьох дітей і дружини....
Два роки тому я не зміг вголос нічого сказати - спазм здушив горло і лише подумки я прощався з ним....
Сьогодні я сказав собі, що мушу зібратися і промовити ті слова, що хотів сказати два роки тому....
Я їх сказав.... Про Українську Реконкісту, про справжнє Українське
Відвоювання, шляхом якого йшов Ярослав... про готовність поставити все
на кін без пафосу, а як очевидну справу.... про служіння тих, хто
прийшов у цей світ виконати своє призначення і покинув його не по своїй
волі, але майже виконав його....
Майже.... Ми ніколи не знатимемо що ще зробив би Ярослав, та все що він зробив було вчинком,- Чином гідної Людини...
Воїн, але не солдат.... Захисник....
Ти вже два роки у Вирію, мій Друже.... Ми всі там зустрінемося, казав ти....
..........................
А ми йдемо шляхом Української Реконкісти, чи вже хай буде по Твоєму - Українського Відвоювання!