Про фантастику, фентезі та Владу....

Тому що влада є ключем для всього, - всі визначні фантастичні/фентезійні твори ("Академія", "Дюна", "Гаррі Поттер", "Ігри престолів" і т.д.) завжди про Владу, а не про технології чи магію.

Про тріумфаторів....

Сучасним українським політикам (і не тільки, але в першу чергу) потрібен радник, єдиним завданням якого було би постійне нашіптування їм в часи їхнього тріумфу:

"Озирайся назад, пам'ятай, що ти людина, стережися, щоб не впасти",

або ж

"Не пишайся виявленими тобі почестями, не звертай з дороги заслуг, бо народ, який уміє винагороджувати, зуміє скинути самовпевненого в ніщо"

(За А. Салковським і римлянами)

Про воєнний стан....

Воєнний стан, це не указ Президента чи рішення парламенту...

Воєнний стан - це стан душі і спосіб буття  Громадянина Республіки, який готовий захищати її усіма доступними йому способами від зовнішніх і внутрішніх ворогів...

Для таких воєнний стан в Україні діє з 24 серпня 1991 року ...

В пошуках Бога....

Одні сприймають церкву, релігію, Бога серцем, а інші - розумом. І зовсім мало тих, хто це сприймає і серцем, і розумом.

Серед тих, хто сприймає серцем - багато фанатиків, а серед тих, хто сприймає розумом - багато циніків.

І лише треті, зрештою, знаходять Шлях до Бога....

Про законність і справедливість....

Законність
не завжди справедлива,
а справедливість
не завжди законна...

І.Х.

Про церкву....

Багато людей сприймають церкву як інституцію (яка є представником Бога на Землі, та посередником між Богом і людьми) або ж як будівлю (в якій живе Бог).

Про тих, для яких церква лише інструмент для бізнесу чи політики (або ж для того і іншого водночас) не говоримо. Вони в Бога не вірять.

Суть церкви ж в тому, що вона є спільнотою, яка має спільні цінності і принципи, об'єднана спільною метою і творить спільне благо з вірою в Бога.

День і ніч, або інь та янь нашого світосприйняття

Переважна більшість людей звикла сприймати все у цьому світі як ніч і день, забуваючи при цьому, що існує ще ранок і вечір.

Ці два перехідні стани можуть тривати в Природі, кілька хвилин, або ж кілька годин.

В організаційній площині, де виміром є час доби, можна сказати, що:
- ніч - це час від 21:00 до 06:00,
- ранок - це час від 06:00 до 09:00,
- день - це час від 09:00 до 18:00,
- вечір - це час від 18:00 до 21:00

Є інша версія, коли кожна пора дня рівна шести годинам. Тоді:
- ніч: :22:00-04:00,
- ранок: 04:00-10:00,
- день: 10:00-16:00
- вечір: 16:00-22:00.

Якщо ж сприймати день як час від першого промінчики Сонця до зникнення його останнього промінця, то неможливо встановити стале значення в часовому вимірі як для дня, так і для ночі.

Люди спрощують собі життя і домовляються про визнання параметрів тих чи інших явищ як сталих величин для зручності організації своєї діяльності.

Природні алгоритми біологічної активності людей можуть тоді входити в конфлікт з організаційними алгоритмами людської діяльності.

Це призводить, зрештою до зношування людського організму і скорочення часу його функціонування. І тоді ресурсний запас організму 168 років активного життя перетворюється в 84 роки фактичного життя людини.

Як на мене, шестигодинний цикл  є більш природнім і правильним.

Окремо є сенс поговорити про те, яка діяльність людини більш природня для кожного часу доби.

І окремої публікації заслуговують сутінки...  Перехідний стан, час панування тіней, час, коли нам найважче зосередити свою увагу... Час перезавантаження Матриці, або ж час, коли на полювання на дорогах виходить Смерть.... Час медитації і молитви, очікування просвітлення чи спокою....

Про дзеркало і природу верхнього та нижнього світів....

Чим є дзеркало?

Чим є відображення в дзеркалі?

Чи є світ нижній дзеркалом світу верхнього, чи все ж він його дзеркальне відображення?

І якщо наш світ дзеркальне відображення верхнього (?) світу, то що є дзеркалом?

А якщо він дзеркало, то що бачить в ньому верхній світ?

І що робити з тим, що дзеркала часто підлаштовуються під нас і ми бачимо в ньому те чи того, що або ж кого ми хочемо побачити, а не їхній правдивий образ?

А що як наш світ є верхнім? 

Наша сила - в нас самих!

''Пам'ятаймо, що вирішальною для України є тільки власна сила українського народу. 

Цю силу створимо лише тоді, коли попри нашу жертовність, нашу національну солідарність і карність, усунемо зі своїх рядів всі труднощі непорозуміння та роздори і збережемо єдність духа та чину серед нас".

                                                              

Полковник УНР Андрій Мельник, Голова ПУН і ОУН

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ

.....Непомітна скромна людина, яка нічого не бажає для себе, яка себе цілком віддає на службу нації — такий є ОУНівець. 

За ним ганяють агенти НКВД і Гестапо, його переслідують злидні, не раз холод і голод, а він не зважає на це і мужньо творить підвалини світової величі України.

Глибоко поетичними рядками змалювала нелегальна «Сурма» ще 1927 р. генезу і природу цього революційно-національного героїзму:

«З підпілля темного йде у світ широкий український боєвик-революціонер зі сурмою в руках і мечем при боці. З-під землі виходить він на світло денне і ставить свої кроки повільні може, але певні. 

Під землею він виріс, але вродився на білому світі. В надлюдських муках зродила його мати, кров невинно помордованих ворожою рукою. Кат був його повитухою, скрипіт шибениць колисковою піснею, а казками — зойки катованих. 

Годувався терпінням народу, а вмивали його сльози сиріт. Дві пістунки мав він: Любов і Ненависть, а одного учителя: Правду.

Церквою для нього були могили на полях, а дзвонами ворожі стріли до засуджених на смерть. Лиця його усміх не красить, але й сум йому чужий. Що зветься гріхом — не знає, про боязнь не чув. Милосердя не просить і не дає. 

Одну віру має — віру в народ свій, з котрого вийшов, до котрого йде і серед котрого жити буде. Він ДУХ — думка воплочена в силу. Думка мільйонів, що за правду лягли, ідея мільйонів, що до правди йдуть.

І ціль у нього одна: воля власній державі. Суверенна, Соборна Українська Держава, то його найближча Мета, а шляхом до неї боротьба.

Апостолом боротьби він був, є й буде. Святу боротьбу за правду й волю проповідувати він хоче, боротьбу, що не знає стриму, не лякається жертв, що святістю і величчю цілі освячує себе. 

Він апостол, але хреста в руці не має — лише меч, а слова й тони його сурми будуть тільки відгуками діл, і вони знатимуть його дорогу.

Він апостол чину.

І йде він між Український Нарід: будити тих, що не пробудилися ще з рабського сну; додавати сил тим, що стоять в борні: двигати тих, що виснажені впали на шляху.

І сам рости і міцніти буде на своїй мандрівці, бо він творець сили і сили твір.»

....

Таким є український націоналіст....

Юрій Бойко, "Шлях Нації"

Про цінності і принципи та спільноти....

Потрібно розібратися з  базовими ціностями (наприклад, безпека особиста/суспільна) і вже від них вибудовувати систему похідних цінностей  (та ж армія). І не забувати про принципи . 

Швидко розвалюються спільноти , які об'єднуються лише навколо принципів. 

Трохи довше живуть ті,   які об'єднані цінностями .

Найвитриваліші ті , які мають спільні і цінності і принципи. 

А перемагають ті з них , хто ще має спільну діяльність заради досягнення спільної мети .

Пам'яті Ярослава Бабича....

25 липня 2015 року - 25 липня 2017 року....

Між цими датами два роки.... без Балканця...

Два роки як підло вбили мого Друга, справжнього Громадянина, українського націоналіста, адвоката, люблячого батька і чоловіка для своїх трьох дітей і дружини....

Два роки тому я не зміг вголос нічого сказати - спазм здушив горло і лише подумки я прощався з ним....

Сьогодні я сказав собі, що мушу зібратися і промовити ті слова, що хотів сказати два роки тому....

Я їх сказав.... Про Українську Реконкісту, про справжнє Українське Відвоювання, шляхом якого йшов Ярослав... про готовність поставити все на кін без пафосу, а як очевидну справу.... про служіння тих, хто прийшов у цей світ виконати своє призначення і покинув його не по своїй волі, але майже виконав його....

Майже.... Ми ніколи не знатимемо що ще зробив би Ярослав, та все що він зробив було вчинком,- Чином гідної Людини...

Воїн, але не солдат.... Захисник....

Ти вже два роки у Вирію, мій Друже.... Ми всі там зустрінемося, казав ти....
..........................
А ми йдемо шляхом Української Реконкісти, чи вже хай буде по Твоєму - Українського Відвоювання!